Хто написав Біблію

Біблія — не одна книга, а зібрання книг. У протестантському каноні, якого тримаються й адвентисти сьомого дня, їх 66: 39 у Старому Завіті та 27 у Новому. Писали їх різні люди в різні епохи, різними мовами — переважно давньоєврейською та арамейською в Старому Завіті й грецькою в Новому.

Частина книг прямо називає свого автора: послання підписані іменем Павла, Петра, Якова; пророчі книги починаються з імені пророка. Частина — анонімна: хто записав книги Царів, Суддів чи Послання до євреїв, у самому тексті не сказано. Традиція приписує Мойсеєві перші пʼять книг, Давидові — значну частину псалмів, Соломонові — Приповісті; сучасні дослідники сперечаються, наскільки буквально це розуміти.

Тому коректна коротка відповідь така: у Біблії багато авторів, а за християнським віровченням — один Автор у глибшому сенсі, Бог, який діяв через цих людей.

Хто саме писав

Серед авторів — пастух і цар, рибалка і митник, священник і лікар, царедворець і вчений фарисей. Мойсей виріс при єгипетському дворі, Амос пас худобу, Даниїл служив при вавилонському дворі, Лука був освіченою людиною і писав про перевірку свідчень (Луки 1:1–4). Павло мав рабинську освіту; Петро й Іван були галілейськими рибалками.

Ця різниця видно в тексті. Одні книги написані високою поезією, інші — сухим переліком родоводів чи юридичними формулами. Хтось пише стисло, хтось розлого. Біблія не вирівняна під один стиль, і це одна з ознак того, що за нею стоять реальні різні люди.

Коли це все писалося

Найдавніші тексти Старого Завіту сягають другого тисячоліття до н. е., найпізніші книги — кількох століть до н. е. Новий Завіт склався значно швидше: його книги написані протягом приблизно півстоліття в першому столітті нашої ери. Точні дати для більшості книг установити неможливо, тож у наукових коментарях ідеться про проміжки, а не про рік.

Частина книг мала довгу історію до того, як стати книгою: пісні, пророцтва, родоводи, закони спершу жили усно або в окремих записах, а потім були зібрані. Це видно й усередині тексту, коли укладач посилається на давніші джерела, які до нас не дійшли.

Що означає «Бог — автор Біблії»

Християни вірять, що Писання богонатхненне: Бог діяв у людях, які писали («Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності,» (2 Тимофія 3:16)). Інший ключовий текст описує це як дію Духа на пророків (2 Петра 1:21).

Але розуміють це по-різному. Є уявлення про дослівну диктовку, коли автор — лише рука. Адвентисти сьомого дня тримаються іншого погляду: натхненною є людина, а не кожне окреме слово. Бог давав думку й звістку, а слова, образи й порядок викладу належали авторові з його мовою, освітою і часом. Тому в Євангеліях та сама подія може бути переказана з різними деталями й порядком — це не збій, а різні свідки.

Це богословське твердження, а не висновок історичної науки. Світська біблеїстика вивчає авторство й датування своїми методами й до питання про натхненність не звертається; віруючі ж читають ті самі тексти ще й як Слово Боже.

Хто вирішив, які книги ввійдуть

Канон — список книг, визнаних Писанням, — складався поступово. Єврейські громади до рубежу ер уже користувалися Законом, Пророками й Писаннями як авторитетними. У християн критерієм для новозавітних книг були звʼязок з апостолами, узгодженість з уже визнаним ученням і загальне вживання в громадах — книги читали на зібраннях задовго до того, як складали офіційні переліки.

Деякі книги довго обговорювалися. Склад Старого Завіту й досі різний у конфесіях: у католиків і православних до нього входять девтероканонічні (у протестантів — апокрифічні) книги, як-от Товит, Юдит, Макавейські. Протестанти, зокрема адвентисти, їх до канону не включають, але не заперечують їхньої історичної цінності. Новий Завіт з 27 книг визнають усі головні християнські традиції.

Чи дійшов текст до нас без змін

Оригінальних рукописів не збереглося — ні в Біблії, ні в жодного античного твору. Є копії: тисячі грецьких рукописів Нового Завіту, давні переклади, біблійні сувої, знайдені біля Мертвого моря, які на тисячу років давніші за раніше відомі єврейські рукописи.

Розбіжності між копіями існують: описки, різне написання, подекуди довші чи коротші варіанти фрагмента. Текстологія порівнює рукописи й реконструює найдавніше читання; результати цієї роботи видно у виносках сучасних перекладів. Основний зміст книг ці розбіжності не змінюють.

Що з цим робити читачеві

Знання про авторів допомагає читати уважніше: розуміти, кому й навіщо писали книгу, чому пророк говорить різко, а лист — конкретно до однієї громади. Переклад і базові примітки тут корисніші за суперечки про датування.

Якщо хочете почати, зручно взяти одну книгу цілком і прочитати підряд. Де взяти текст — у матеріалі Де читати Біблію онлайнПовний текст Біблії безкоштовно доступний на сайтах і в застосунках — від «Біблія Онлайн» до YouVersion; обирати варто не сайт, а переклад, який вам зрозумілий.Докладніше →. Про окремі книги є пояснення: ПсалтирПсалтир — книга Біблії зі 150 псалмів: давніх пісень і молитов Ізраїлю, які співали в храмі, а згодом читали в синагозі, у церкві та вдома.Докладніше →, Приповісті СоломонаПриповісті — старозавітна збірка коротких висловів про те, як жити розумно й чесно перед Богом: про мову, гроші, працю, дружбу, сімʼю і про страх Господній як початок мудрості.Докладніше →, ЕклезіастЕклезіаст — старозавітна книга мудреця, який чесно розбирає, що в земному житті все минуще й непідвладне людині, і доходить висновку: приймай свій день як дар і живи перед Богом.Докладніше →, Книга ОдкровенняОдкровення — остання книга Біблії: видіння Ісуса Христа, дане Іванові, про боротьбу добра і зла в історії та про те, що вона завершується судом, кінцем зла і новою землею, де Бог живе з людьми.Докладніше →.

Цитати з Біблії наведено за перекладом Івана Огієнка.