«Отче наш»: текст молитви і що означає кожен рядок

«Отче наш» — коротка молитва, яку Ісус дав учням як зразок. Повний варіант записаний у Нагірній проповіді: Матвія 6:9–13, коротший — Луки 11:2–4. Це єдина молитва, яку, за євангельською розповіддю, Ісус прямо запропонував повторювати.

За текстом молитва ділиться на дві частини. Спершу — звертання і три прохання про Бога: про Його імʼя, Царство і волю. Далі — чотири прохання про людину: про хліб, прощення, випробування і визволення від зла.

Де записаний текст молитви

Основний текст — у Матвія, посеред Нагірної проповіді, поряд із настановою не молитися напоказ і не примножувати слів:

«Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Імʼя Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.» (Матвія 6:9–13)

У Луки та сама молитва наведена у відповідь на прохання учнів навчити їх молитися, і вона коротша — без кількох рядків:

«Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Імʼя Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам на кожний день. І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!» (Луки 11:2–4)

Різниця пояснюється тим, що євангелісти передають настанову за різних обставин. Жоден із варіантів не вважають «неправильним»; на богослужінні зазвичай звучить повніший текст Матвія.

«Отче наш, що єси на небесах»

Звертання задає тон усій молитві: до Бога звертаються як до Отця, тобто як до близького, а не як до далекої сили. Слово «наш» ставить того, хто молиться, поряд з іншими: навіть на самоті людина молиться не лише за себе.

«На небесах» тут не вказівка місця, а розрізнення: Отець близький, але Він — Бог, а не рівний людині. Обидві сторони тримаються разом: довіра і пошана.

«Нехай святиться імʼя Твоє»

У біблійній мові імʼя означає самого носія — його репутацію і те, яким його знають. Прохання «нехай святиться» — про те, щоб імʼя Бога не знецінювалося, зокрема через тих, хто цим імʼям називається.

Це прохання звернене і до самого молільника: третя заповідь забороняє вживати імʼя Бога надаремно (Вихід 20:7).

«Нехай прийде Царство Твоє»

Царство Боже в Євангеліях — не територія, а правління Бога, яке вже почалося з приходом Ісуса і ще не завершене. Прохання про його прихід — це прохання, щоб це правління стало повним і видимим.

Адвентисти сьомого дня, як і більшість християн, читають це прохання і як очікування Другого приходу, коли несправедливість і смерть закінчаться. Докладніше — на сторінках Страшний суд: як він описаний у БібліїСуд у Біблії не звершується над кожним одразу після смерті: він іде за записами і завершується при другому пришесті та після тисячі років. Його підсумок — вічне життя або остаточна смерть, а не нескінченна мука.Докладніше → і Рай і пекло: що говорить Біблія«Пекло» в Біблії — це найчастіше могила, а рай — майбутня земля після воскресіння, а не два місця, куди душа потрапляє одразу. Вічних мук адвентисти не визнають: вогонь в Обʼявленні означає остаточну смерть.Докладніше →.

«Нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі»

Рядок не про покору обставинам, а про те, щоб на землі діялося те саме, що вже діється там, де Богові не чинять опору. Це прохання про згоду з Богом, а не пояснення всього, що стається, Його волею.

Сам Ісус промовив подібні слова в Гетсиманії, перед арештом (Матвія 26:39). Там видно, що така молитва — не байдужість, а рішення довіритися в тяжкому.

«Хліб наш насущний дай нам сьогодні»

Грецьке слово, перекладене як «насущний», трапляється в Новому Завіті майже лише тут, і його точне значення обговорюють: «потрібний», «на сьогодні» або «на завтрашній день». Зміст прохання від цього майже не змінюється — ідеться про просту щоденну потребу.

Важлива міра: просять хліба на день, а не запасу. Це перегукується з розповіддю про манну, яку в пустелі збирали рівно на добу (Вихід 16:4).

«Прости нам довги наші, як і ми прощаємо»

Гріх тут названий боргом — тим, що людина винна і не віддала. Прохання повʼязує прощення, якого людина просить, із прощенням, яке дає сама; одразу після молитви Матвій наводить пояснення Ісуса:

«Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.» (Матвія 6:14–15)

Це не плата за прощення, а ознака: людина, яка не готова відпускати чужі борги, не сприйняла всерйоз і власного прощення. Ту саму думку розгортає притча про немилосердного боржника (Матвія 18:23–35).

«Не введи нас у спокусу, але визволи від лукавого»

Грецьке слово можна перекласти і як «спокуса», і як «випробування». Біблія прямо каже, що Бог нікого не спокушає на зло (Якова 1:13), тому прохання зазвичай розуміють як просьбу не бути доведеним до випробування, у якому людина не встоїть.

Останні слова можна перекласти і як «від лукавого», і як «від зла». Різні християнські традиції обирають по-різному; українською звичнішим є перший варіант.

Звідки взялося закінчення «бо Твоє є Царство»

Славослівʼя «бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки» є в пізніших грецьких рукописах Матвія і в церковному вжитку, але його немає в найдавніших. Тому сучасні переклади зазвичай виносять його у примітку або дужки.

Це питання текстології, а не суперечка між церквами: молитву зі славослівʼям промовляють і ті, хто знає про рукописну історію. Східна традиція завершує його словом «амінь».

Як її читають адвентисти

В Адвентистській церкві «Отче наш» промовляють і на богослужінні, і на самоті, але не вважають обовʼязковою формулою з визначеною кількістю повторень. Ставлення до неї — як до зразка: поряд із молитвою в Матвія стоїть порада не примножувати слів (Матвія 6:7).

У цьому адвентисти близькі до інших протестантів і розходяться з традиціями, де молитва входить до лічильного правила. Саме читання «Отче наш» ніхто не заперечує — ідеться тільки про те, що молитися можна й своїми словами.

Цитати з Біблії наведено за перекладом Івана Огієнка.