Чи судять віруючих

За цим розумінням — так, і починається суд саме з них: «час уже суд розпочати від Божого дому» (1 Петра 4:17). Різниця не в тому, кого судять, а в тому, чим закінчується справа.

Що означає «книги розгорнулися»

Образ розгляду за записами, а не за враженням: у Даниїла і в Обʼявленні рішення виноситься на підставі того, що записано. Самі «книги» — образ, влаштування небесної канцелярії Біблія не описує.

Коли тисяча років

Між другим пришестям і останнім судом (Обʼявлення 20). За адвентистським розумінням у цей час земля спустошена, а врятовані перебувають з Богом і беруть участь у розгляді.

Чи можна дізнатися свій вирок заздалегідь

Ні, і церква такого не береться обіцяти. Розуміння суду за вчинками при спасінні вірою адвентисти пояснюють так: вчинки не купують вирок, а показують, ким людина стала.

Страшний суд: як він описаний у Біблії

Суд у Біблії описаний не як момент, коли померлого одразу ведуть до вироку, а як розгляд за записами, що завершується разом з історією світу.

Нижче — що саме сказано про суд, чим адвентистське розуміння відрізняється від звичного і де сперечаються навіть усередині самої церкви. Цитати наводимо за перекладом Івана Огієнка.

Коли він відбувається

Новий Завіт говорить про суд як про майбутню подію, а не як про те, що стається з кожним у день смерті. «Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ» (Дії 17:31) — день, один для всіх.

Воскресіння при цьому стосується не тільки праведних: «настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15). Тобто спершу людину піднімають, і лише потім іде розгляд.

В Обʼявленні суд рознесений у часі: одне при другому пришесті, інше — після тисячі років, біля великого білого престолу (Обʼявлення 20:11-15).

Хто судить і за якими записами

Судить Бог, і суд переданий Христові: «Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові» (Івана 5:22).

Підстава вироку — записи. У Даниїла: «суд усівся, і розгорнулися книги» (7:10). В Обʼявленні: «і суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми» (20:12).

Образ тут юридичний, і це важливо: рішення виноситься не за враженням і не за загальним підрахунком добрих справ, а за розглядом. Як влаштована «небесна канцелярія», Біблія не пояснює, і добудовувати це адвентисти не беруться.

Що адвентисти називають слідчим судом

Це їхнє особливе розуміння, і чесніше назвати його так прямо.

З пророцтва Даниїла про 2300 вечорів і ранків, після яких «буде визнана очищеною святиня» (Даниїла 8:14), перші адвентисти зробили висновок, що 1844 року почалася заключна фаза суду: розгляд за записами, який іде зараз, до другого пришестя. Звідси й назва — слідчий, тобто той, що передує вироку.

Такого розуміння немає в жодної іншої християнської церкви. Ба більше, про нього сперечалися і всередині самої адвентистської церкви: 1980 року богослов Десмонд Форд публічно оскаржив його богословську підставу, що призвело до розгляду і до втрати ним служительського статусу. Церква свого вчення не змінила, але самої суперечки з її історії не викреслити.

Ми викладаємо це як факт: так розуміє церква, так це оскаржували, і ось чим справа скінчилася.

Що таке тисяча років

Обʼявлення 20 описує проміжок між другим пришестям і останнім судом. За адвентистським розумінням земля в цей час спустошена, врятовані перебувають з Богом, а розгляд іде відкрито — «святі світ судитимуть» (1 Коринтян 6:2).

Сенс такої відкритості не в тому, щоб установити провину: вона й так установлена. Він у тому, щоб рішення можна було перевірити. Питання «чому цей тут, а того немає» ставляться і дістають відповідь до того, як вирок стане остаточним.

Навіщо суд, якщо Бог і так усе знає

Питання ставлять часто, і відповідь в адвентистів не про Бога, а про решту. Розгляд за записами потрібен не Судді, а тим, хто дивитиметься. У цій картині Бог не доводить своєї правоти силою — він відкриває записи.

Три точки, а не одна: за цим розумінням суд іде до пришестя, а вирок виконується після тисячі років.

Що буде з тими, хто не чув

Прямої відповіді в тексті немає, і адвентисти, як правило, її не дають. Посилаються на два місця: «Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?» (Буття 18:25) і «Бо не дивиться Бог на обличчя» (Римлян 2:11), — і на цьому спиняються.

Тут доречніше сказати «ми не знаємо», ніж вигадати відповідь, якої в джерелі немає.

Чим усе закінчується

Двома підсумками, а не трьома. Вічне життя на новій землі«Пекло» в Біблії — це найчастіше могила, а рай — майбутня земля після воскресіння, а не два місця, куди душа потрапляє одразу. Вічних мук адвентисти не визнають: вогонь в Обʼявленні означає остаточну смерть.Докладніше → — або друга смерть, остаточна і без воскресіння. Проміжних станів, у яких душа очищується або чекає, це розуміння не передбачає.

Ми як незалежне видання переказуємо це розуміння, а не навчаємо його. Офіційний виклад віровчення — на сайтах самої церкви.

Цитати з Біблії наведено за перекладом Івана Огієнка.