Хто такий антихрист

Слово «антихрист» трапляється в Біблії лише чотири рази — у двох посланнях Івана. І означає воно не стільки конкретну постать майбутнього, скільки тип людини: того, хто відкидає Ісуса як Христа й відділяється від громади віруючих («Діти остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер зʼявилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала!» (1 Івана 2:18)). Іван прямо пише, що таких «багато» і що вони вже діють.

Звичний масовий образ — одна лиховісна людина з числом 666, яка захопить світ перед кінцем, — зібраний пізніше. Його склали, поєднавши Іванове слово з описами в інших книгах: «людина беззаконня» в Павла, «малий ріг» у Даниїла, «звір» в Обʼявленні. Біблія ніде не каже прямо, що це одна й та сама постать, — це висновок тлумачів, і тлумачать по-різному.

Що саме пише Іван

У першому посланні Іван дає визначення: антихрист — той, хто заперечує Отця і Сина («Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця й Сина!» (1 Івана 2:22)). У другому — додає ознаку: не визнає, що Ісус прийшов у людському тілі (2 Івана 1:7).

Тобто критерій в Івана богословський, а не політичний. Антихрист у нього — не правитель із армією, а вчитель або вірянин, який спотворює головне про Христа. Саме тому Іван каже, що антихристів уже багато.

«Людина беззаконня» в Павла

Павло описує іншу картину: перед поверненням Христа відкриється «людина беззаконня», яка сяде в Божому храмі й видаватиме себе за Бога («Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме.» (2 Солунян 2:3–4)). Слова «антихрист» він не вживає.

Павло також каже, що ця сила вже діє приховано, але щось її стримує, і що Христос знищить її своїм приходом. Чим саме є «стримуюче» — текст не пояснює, і згоди серед тлумачів тут немає.

Звір і число 666

В Обʼявленні діють звірі — із моря та з землі, — і одному з них належить число 666 (Обʼявлення 13:18). Слово «антихрист» в Обʼявленні теж не звучить жодного разу.

У Біблії звір — звичний символ держави чи політико-релігійної системи, а не окремої людини: так у Даниїла позначені царства. Тому багато читачів, зокрема адвентисти, розуміють звіра як систему влади, а не як біографію одного правителя. Детальніше — у матеріалі Книга Обʼявлення: про що вонаОдкровення — остання книга Біблії: видіння Ісуса Христа, дане Іванові, про боротьбу добра і зла в історії та про те, що вона завершується судом, кінцем зла і новою землею, де Бог живе з людьми.Докладніше →.

Як це розуміють адвентисти

Адвентисти сьомого дня читають Даниїла й Обʼявлення в так званій історицистській схемі: пророцтво розгортається через усю історію церкви, а не лише в останні роки перед кінцем. У цій схемі «малий ріг» Даниїла, «людина беззаконня» Павла і звір Обʼявлення описують одну релігійно-політичну силу, яка століттями діяла від імені Бога, але проти Його закону.

Історично адвентисти, як і більшість протестантських тлумачів XVI–XIX століть, бачили в цьому описі середньовічне папство — не окремих людей і не сучасних католиків, а систему церковної влади над совістю. Це тлумачення досі присутнє в адвентистській літературі й водночас викликає суперечки; сама церква наголошує, що йдеться про систему, а не про осуд віруючих іншої конфесії.

Важливо сказати прямо: більшість християн світу читає ці тексти інакше. Поширені й інші підходи — футуризм (усе збудеться в майбутньому з однією постаттю), претеризм (сказане стосувалося Римської імперії І століття), ідеалізм (це символ боротьби добра і зла в кожну епоху). Адвентистське прочитання — одне з кількох, і подавати його як спільну християнську позицію некоректно.

Чи можна вирахувати імʼя за числом 666

Спроб було багато: літери грецької та єврейської мов мають числові значення, тож «порахувати» можна чимало імен — від римських імператорів до політиків ХХ століття. Жодна з цих обчислень не підтверджена текстом, і саме тому список «кандидатів» мінявся щосторіччя.

Сам текст ставить число поряд із поклонінням і примусом, а не з паспортом конкретної людини. Практично це означає: гра в розгадування імен нічого не дає, а зосередженість на ній часто заступає те, заради чого книга написана.

Що з цього випливає для читача

Найпростіша перевірка — Іванова: антихристове в людині чи в русі впізнається не за датою і не за числом, а за ставленням до Христа. Це робить питання не про далеке майбутнє, а про нинішній час.

Біблія ніде не закликає шукати антихриста як головне завдання віруючого. Зосередження в новозавітних текстах інше — на поверненні Христа (Друге пришестя ХристаНовий Завіт каже, що Христос повернеться особисто, видимо для всіх і у славі, щоб воскресити померлих вірян і завершити історію цього світу; дня й години не знає ніхто.Докладніше →) і на вірності в теперішньому.

Цитати з Біблії наведено за перекладом Івана Огієнка.