Друге пришестя Христа: що каже Біблія

Друге пришестя — це обітниця Нового Завіту про те, що Ісус, вознесений на небо, повернеться на землю: особисто, зримо, у славі й у супроводі ангелів. Це не внутрішнє переживання, не духовна «присутність» і не низка історичних подій, а конкретна подія, яку побачать усі. Два вісники під час вознесіння сказали учням, що Він прийде так само, як вони бачили Його відходження (Дії 1:11).

Часу цієї події Біблія не називає. Ісус прямо сказав, що про день і годину не знає ніхто, крім Отця (Матвія 24:36), і порівняв своє повернення з приходом злодія вночі — тобто з тим, чого не можна обчислити наперед. Тому будь-які дати, які час від часу оголошують окремі проповідники та групи, не мають опори в тексті.

Віра в повернення Христа не є особливістю однієї деномінації. Вона є в Апостольському та Нікео-Царгородському символах віри й поділяється православними, католиками й протестантами. Розходяться християни не в самому факті, а в деталях: що саме станеться до пришестя, що після і як розуміти тисячу років з Обʼявлення 20:1–6.

Яким його описує Новий Завіт

Тексти узгоджуються в кількох рисах. Пришестя буде видимим і загальним: його не вдасться пропустити або дізнатися про нього лише від посвячених (Матвія 24:27). Воно буде чутним — із сурмою та голосом архангела (1 Солунян 4:16). І воно буде раптовим для світу, хоч і не випадковим: Христос називає ознаки, за якими учні зрозуміють, що час близько.

Ісус застерігав передусім про обман: зʼявляться ті, хто видаватиме себе за Христа, і їм не треба вірити, зокрема коли скажуть, що Він уже тут, у пустелі чи у внутрішніх покоях (Матвія 24:23–26). Це застереження в євангельській промові звучить частіше, ніж перелік лих.

Що станеться з живими й померлими

Павло відповідає на запитання солунян, які тривожилися про тих, хто помер раніше за повернення Христа. Його відповідь: померлі у Христі воскреснуть першими, а потім живі разом із ними будуть узяті назустріч Господеві (1 Солунян 4:16–17). Тобто померлі нічого не втрачають — навпаки, саме з них усе починається.

В іншому місці Павло описує це як миттєву зміну: смертне вдягається в нетління, і смерть утрачає владу (1 Коринтян 15:51–52). Ідеться не про безтілесне існування, а про воскресіння тіла — це спільне місце християнського вчення, хоча подробиці лишаються поза описом.

Адвентисти сьомого дня, як і частина інших протестантів, вважають, що померлі до пришестя перебувають у несвідомому стані — «сплять», як це називає Писання, — і не переживають нагороди чи покарання раніше за воскресіння. Це розуміння поділяють не всі християни: у православʼї та католицтві душа після смерті свідома. Докладніше — на сторінці Що буде після смерті за БіблієюБіблія описує смерть як сон без свідомості: померлий нічого не знає і не відчуває до воскресіння. Тому адвентисти не вірять у безсмертну душу, яка одразу після смерті йде до раю або пекла.Докладніше →.

Чи можна обчислити дату

Ні, і спроби це зробити в історії завжди закінчувалися однаково. Крім прямого слова Ісуса про день і годину, є і його відповідь учням перед вознесінням: знати часи й строки — не їхня справа (Дії 1:7).

У адвентистів є власний досвід щодо цього. Рух виріс із міллеритського пробудження 1840-х років у США, коли пришестя чекали в конкретний день — 22 жовтня 1844 року. Воно не відбулося, і ця подія відома як Велике розчарування. Висновком частини розчарованих стало не призначення нової дати, а відмова від датування взагалі; це й сьогодні офіційна позиція церкви.

Звідси й різниця між ознаками та розрахунком. Євангельська промова про останні дні (Матвія 24) описує, яким буде світ напередодні, але не дає календаря. Війни, лиха й лжевчителі названі початком, а не сигналом точної дати.

Що має статися раніше

Євангеліє називає одну умову прямо: звістка про Царство буде звіщена по всій землі, і тоді прийде кінець (Матвія 24:14). Інші очікування християн різняться. Павло пише про «людину беззаконня», яка відкриється перед днем Господнім (2 Солунян 2:3–4), і тлумачення цього образу в різних церквах розходяться.

Книга Одкровення описує фінальну кризу символічною мовою: звір, печать, зібрання царів у місці під назвою Армагеддон. Ці образи розуміють по-різному навіть усередині однієї традиції — про один із них див. Армагеддон: що це насправдіАрмагеддон — слово з Обʼявлення, яким названо місце, де царі землі збираються на останню битву проти Бога; у Біблії це не ядерна війна і не загибель планети, а фінальне зіткнення добра і зла перед приходом Христа.Докладніше → та Книга Одкровення: про що вонаОдкровення — остання книга Біблії: видіння Ісуса Христа, дане Іванові, про боротьбу добра і зла в історії та про те, що вона завершується судом, кінцем зла і новою землею, де Бог живе з людьми.Докладніше →.

Чим погляд адвентистів відрізняється

Адвентисти сьомого дня вчать, що пришестя буде буквальним, особистим, видимим і єдиним — без попереднього таємного «вихоплення» церкви за кілька років до нього. Цим їхня позиція відрізняється від поширеного в частині євангельських церков диспенсаційного погляду, де вихоплення й пришестя розділені.

Далі, за їхнім розумінням, настає тисяча років з Обʼявлення 20:1–6, які спасенні проводять із Христом, а земля лишається спустошеною; остаточний суд і нова земля настають після. Таке прочитання поділяють не всі християни: у православній і католицькій традиції тисяча років тлумачиться символічно, як час церкви. Докладніше про суд — Страшний суд: як він описаний у БібліїСуд у Біблії не звершується над кожним одразу після смерті: він іде за записами і завершується при другому пришесті та після тисячі років. Його підсумок — вічне життя або остаточна смерть, а не нескінченна мука.Докладніше →.

Сама назва церкви повʼязана з цим очікуванням: «адвентисти» — від латинського adventus, «пришестя». Але очікування в їхньому викладі — не привід до страху чи втечі від життя: Новий Завіт повʼязує його з тверезістю, пильнуванням і звичайною вірністю в повсякденних справах (Матвія 24:45–46).

Цитати з Біблії наведено за перекладом Івана Огієнка.