Розпʼяття Ісуса: як це було

Розпʼяття — римський спосіб страти, коли засудженого прибивали або привʼязували до стовпа з поперечиною й лишали помирати на очах у перехожих. Так убивали рабів, бунтівників і неримських громадян; смерть наставала від виснаження, шоку й задухи, іноді через багато годин. Євангелія описують, що так само стратили й Ісуса — публічно, за містом, разом із двома іншими засудженими.

Чотири євангелія розповідають про це окремо й у деталях розходяться, але загальний хід подій збігається: арешт уночі, допит у первосвящеників, передача римському намісникові Пилатові, бичування, дорога до місця страти, розпʼяття близько полудня, смерть надвечір, поспішне поховання перед суботою.

Що було перед розпʼяттям

Ісуса заарештували в Гефсиманському саду після вечері з учнями. Його привели на допит до первосвященика, де прозвучали звинувачення в богозневазі, а Петро тим часом тричі зрікся його.

Вранці справу передали Понтієві Пилату — римському префекту Юдеї. Релігійний суд не мав права виконати смертний вирок, тож перед намісником звинувачення переформулювали на політичне: Ісус нібито називає себе царем. Пилат вагався, але врешті віддав його на розпʼяття (Марка 15:15).

Перед стратою Ісуса бичували — римський бич із вузлами й кістками роздирав спину. Солдати знущалися: вдягли багряницю, вклали тростину, сплели вінок із тернини (Матвія 27:28–29).

Як відбувалося саме розпʼяття

Засуджений зазвичай сам ніс поперечину до місця страти. Ісус не доніс — поперечину примусили нести перехожого, Симона з Кирени (Марка 15:21). Це деталь, яку згадують три євангелія.

Місце називалося Голгофа — «Череповище», пагорб біля дороги за міською стіною. Там Ісуса прибили до хреста між двома злочинцями. Над головою прикріпили табличку з виною: «Цар Юдейський» — римляни так позначали причину страти.

Солдати розділили його одяг, кидаючи жереб. Йому пропонували питво з миррою — слабке знеболення, — і він відмовився (Марка 15:23).

Скільки часу Ісус був на хресті

За Марком, його розпʼяли о третій годині (близько девʼятої ранку), а помер він близько девʼятої години (близько третьої пополудні) (Марка 15:25). Іван подає час суду інакше — близько шостої години, — і це одна з давніх розбіжностей, яку пояснюють різними системами відліку часу або богословським акцентом Івана.

Євангелія згадують темряву, що настала з шостої до девʼятої години. Перед смертю Ісус голосно скрикнув; Матвій і Марк наводять слова з Псалом 22:2, Лука й Іван — інші фрази. Церковна традиція зібрала їх у сім висловів на хресті, але жодне окреме євангеліє не подає всіх семи.

Смерть настала швидше, ніж зазвичай буває при розпʼятті, — Пилат навіть здивувався (Марка 15:44). Щоб прискорити смерть, римляни перебивали засудженим гомілки; Ісусові цього не зробили, бо він уже помер, натомість воїн проколов йому бік (Івана 19:33–34).

Що сталося одразу після смерті

Євангелія говорять про завісу в храмі, яка розірвалася надвоє, і про землетрус. Римський сотник, що стояв біля хреста, сказав слова визнання (Марка 15:39).

Тіла не можна було лишати на хрестах на ніч перед суботою. Йосип з Ариматеї, член ради, попросив тіло в Пилата, загорнув у полотно й поклав у нову гробницю, висічену в скелі (Івана 19:38–42). Вхід затулили каменем. Жінки, що йшли за Ісусом із Галілеї, бачили, де саме його поклали.

Коли це було

Точний рік невідомий. Євангелія привʼязують події до Пасхи й до правління Пилата (26–36 роки), тому історики найчастіше називають 30 або 33 рік — обидві дати лишаються припущеннями.

День тижня євангелія називають «приготуванням» перед суботою, тобто пʼятницею. Фраза про «три дні й три ночі» (Матвія 12:40) породила суперечку: частина дослідників, зокрема й серед адвентистів, обговорювала варіант середи чи четверга. Більшість християн, і Адвентистська церква також, тримається пʼятниці: за юдейським рахунком частина доби вважалася добою.

Що розпʼяття означає для християн

Для християнства смерть Ісуса — не просто судова помилка, а добровільна жертва за гріх людства. Новий Завіт пояснює її мовою викупу й примирення (Римлян 5:8).

Адвентисти сьомого дня тут поділяють спільну християнську віру: хрест — центр спасіння, і людина приймає його не ділами, а довірою. Відмінності адвентистів від інших церков стосуються не хреста, а інших питань — суботиСьомий день тижня, який адвентисти відділяють для спокою і богослужіння: він триває від заходу сонця в пʼятницю до заходу сонця в суботу, і тому час початку в кожному місті свій.Докладніше → і стану людини після смертіБіблія описує смерть як сон без свідомості: померлий нічого не знає і не відчуває до воскресіння. Тому адвентисти не вірять у безсмертну душу, яка одразу після смерті йде до раю або пекла.Докладніше →.

Прочитати розповідь повністю можна в 26–27 розділах Матвія, 14–15 Марка, 22–23 Луки та 18–19 Івана — зручно онлайнПовний текст Біблії безкоштовно доступний на сайтах і в застосунках — від «Біблія Онлайн» до YouVersion; обирати варто не сайт, а переклад, який вам зрозумілий.Докладніше →.

Цитати з Біблії наведено за перекладом Івана Огієнка.