Десять заповідей простими словами
Десять заповідей — це десять коротких правил із книги Вихід: чотири про те, як людина ставиться до Бога, і шість — про те, як вона ставиться до інших людей.
Автор: Євген Чекмарьов · головний редактор Оновлено:
Десять заповідей — короткий звід, який, за розповіддю Біблії, Бог дав народові Ізраїля біля гори Синай і записав на двох камʼяних плитах (Вихід 20:1–17, повторно Повторення Закону 5:6–21). Якщо переказати простими словами: не став нічого на місце Бога, не роби собі ідолів, не вживай імені Бога намарно, памʼятай суботній день, шануй батьків, не вбивай, не зраджуй подружжю, не кради, не свідчи неправдиво, не жадай чужого.
Список починається не із заборони, а з нагадування про те, хто говорить: Бог називає Себе тим, хто вивів народ із рабства («Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» (Вихід 20:2–3)). Це важливо для розуміння: заповіді в Біблії дано не незнайомцям, а тим, кого вже звільнили. Правила тут — не умова, на якій людину приймуть, а опис життя звільненої людини.
Нижче — кожна заповідь в одній фразі, а докладний розбір із повним текстом є на окремій сторінці: Десять заповідей: текст і що означає кожнаДесять заповідей записані у двох місцях Біблії (Вихід 20:1–17 і Повторення Закону 5:6–21); перші чотири — про ставлення до Бога, решта шість — про ставлення до людей.Докладніше →.
Чотири заповіді про Бога
Перша. У людини один Бог, і ніщо інше — успіх, країна, інша людина, власне «я» — не займає це місце.
Друга. Не робити зображень і не поклонятися їм. Ідеться про те, щоб не зводити Бога до предмета, яким можна розпоряджатися. Як саме застосовувати цю заповідь до ікон і релігійних зображень, християни розуміють по-різному: православна й католицька традиції розрізняють поклоніння Богові та шанування образу, протестанти, зокрема адвентисти, зазвичай зображень у богослужінні не використовують.
Третя. Не вимовляти імені Бога намарно: не прикривати ним неправду, не клястися без потреби, не робити з нього приказку.
Четверта. Памʼятати сьомий день, суботу, і не працювати в нього — ні самому, ні примушуючи працювати тих, хто від тебе залежить («Памʼятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх.» (Вихід 20:8–10)). Це найдовша заповідь у списку; вона ж пояснює причину — відсиланням до створення світу.
Шість заповідей про людей
Пʼята. Шанувати батька й матір — єдина заповідь, до якої додано обіцянку довгого життя на землі.
Шоста. Не вбивати. У єврейському тексті стоїть дієслово, що позначає саме неправомірне позбавлення життя.
Сьома. Не порушувати подружньої вірності.
Восьма. Не красти — ні речі, ні чужої праці, ні людини (у давнину це стосувалося й викрадення людей).
Девʼята. Не давати неправдивих свідчень проти ближнього: не обмовляти, не підставляти словом.
Десята. Не жадати того, що належить іншому. Єдина заповідь, яка говорить не про вчинок, а про внутрішній рух, — і тому її неможливо перевірити ззовні.
Чому нумерація в різних церквах різна
У самому біблійному тексті заповіді не пронумеровані — лічба зʼявилася пізніше, і традиції розійшлися. Юдейська традиція вважає першою фразу про визволення з Єгипту. Православні й більшість протестантів вважають заборону ідолів окремою, другою заповіддю. Католицька й лютеранська традиції поєднують перші дві й ділять останню на дві — про дружину ближнього та про його майно. Тож «друга заповідь» у різних співрозмовників може означати різне, хоч текст той самий.
У скорочених катехізисах заповідь про суботу часто подають у вкороченому вигляді, без слів про сьомий день. Для адвентистів це принципова деталь, і розбіжність у читанні четвертої заповіді — один із головних пунктів, за якими вони розходяться з більшістю християн.
Чи скасовано заповіді в Новому Завіті
Ісус казав, що прийшов не скасувати Закон, а виконати його (Матвія 5:17), і в Нагірній проповіді поглибив заповіді: гнів Він прирівняв до вбивства, а пожадливий погляд — до зради (Матвія 5:21–22). На запитання про найбільшу заповідь Він звів увесь Закон до двох — любові до Бога й любові до ближнього («Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.» (Матвія 22:37–40)).
Християни згодні в тому, що людина спасається не дотриманням правил, а Божою милістю; розходяться ж у тому, який статус мають Десять заповідей сьогодні. Багато протестантських церков вважають, що моральне ядро заповідей лишається, але заповідь про суботу виконалася у Христі або перенесена на неділю. Адвентисти сьомого дня вважають усі десять заповідей, зокрема четверту в її буквальному вигляді, чинними — докладніше на сторінці Заповіді Мойсея і заповіді Христа: у чому різницяЗаповіді Мойсея — це весь синайський звід, від Десяти заповідей до храмових обрядів і цивільних правил; Христос не скасував морального закону, а звів його до любові до Бога й ближнього та поглибив до порухів серця.Докладніше →.
Навіщо вони потрібні, якщо ніхто не дотримується їх повністю
Біблія сама каже, що Закон показує людині її стан: апостол Павло пише, що без заповіді він не знав би, що таке жадання чужого (Римлян 7:7). У цьому сенсі заповіді працюють як дзеркало — вони не роблять людину кращою, але показують, де вона не має рації.
Друга їхня роль — практична. Десять фраз описують мінімум, без якого не тримається ні сімʼя, ні суспільство: життя, вірність, власність, чесне слово, повага до батьків. Про те, що біблійною мовою зветься порушенням цих меж, — на сторінці Що таке гріхГріх у Біблії — це не лише поганий вчинок, а розрив стосунків із Богом: порушення Його волі ділом, словом, думкою чи бездіяльністю.Докладніше →.
Цитати з Біблії наведено за перекладом Івана Огієнка.
Коротко про головне
- Де в Біблії містяться Десять заповідей
- У двох місцях: Вихід 20:1–17 і Повторення Закону 5:6–21. Тексти майже збігаються, але причину суботньої заповіді названо різну: у Виході — створення світу, у Повторенні Закону — визволення з рабства.
- Чим Десять заповідей відрізняються від решти законів Мойсея
- За біблійною розповіддю, тільки ці десять були виголошені вголос для всього народу й записані на камʼяних плитах; решту приписів — про обряди, жертви та громадський лад — Мойсей записав окремо.
- Яка заповідь найголовніша
- Ісус назвав найбільшою любов до Бога, а другою, рівною їй, — любов до ближнього, і сказав, що на цих двох тримається весь Закон (Матвія 22:37–40).
- Чому в адвентистів четверта заповідь про суботу, а не про неділю
- Бо вони читають її буквально: у тексті названо сьомий день тижня. Це розуміння відрізняє адвентистів від більшості християн — докладніше на сторінці [Що таке субота в адвентистів](/uk/poiasnennia/shcho-take-subota/).
- Чи треба вчити заповіді напамʼять
- Це не вимога, а практика: багато хто вчить їх, щоб памʼятати порядок і формулювання. Повний текст із розбором — на сторінці [Десять заповідей: текст і що означає кожна](/uk/poiasnennia/desyat-zapovidey-tekst-i-zmist/).
Під час підготовки тексту використовувався ШІ. Текст перевірено редакцією.
Інші пояснення розділу
- Скільки заповідей у Біблії Єдиного числа немає: найчастіше мають на увазі Десять заповідей, даних на Синаї; в юдейській традиції налічують 613 приписів Тори, а Ісус звів закон до двох заповідей про любов.
- Коли починається субота Субота починається в пʼятницю ввечері, із заходом сонця, і закінчується наступного дня, коли сонце заходить знову: біблійна доба триває «від вечора до вечора».
- Заповіді Мойсея і заповіді Христа: у чому різниця Заповіді Мойсея — це весь синайський звід, від Десяти заповідей до храмових обрядів і цивільних правил; Христос не скасував морального закону, а звів його до любові до Бога й ближнього та поглибив до порухів серця.
- Десять заповідей: текст і що означає кожна Десять заповідей записані у двох місцях Біблії (Вихід 20:1–17 і Повторення Закону 5:6–21); перші чотири — про ставлення до Бога, решта шість — про ставлення до людей.