Воскресіння Христа: що відбулося

Коротко події виглядають так. Ісуса розіпʼяли в Єрусалимі напередодні суботи, тіло поклали в нову скельну гробницю й завалили вхід каменем. У перший день тижня, на світанку, жінки прийшли до гробниці й знайшли її відкритою та порожньою; далі євангелія описують зустрічі з живим Ісусом — спершу з жінками, потім з учнями.

Це не окрема деталь біографії, а головне твердження перших християн. Апостол Павло говорить прямо: якщо воскресіння не було, то й уся проповідь, і віра ні на чому не стоять (1 Коринтян 15:14).

Що саме пишуть євангелія

Усі чотири розповіді сходяться в головному: камінь відвалено, тіла немає, першими про це дізналися жінки. Ангельське пояснення в Марка звучить як підсумок усієї сцени — «А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розпʼятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були.» (Марка 16:6).

Деталі в розповідях різні: скільки жінок прийшло, скільки постатей вони побачили біля гробниці, в якому порядку відбувалися зустрічі. Такі розбіжності зазвичай пояснюють тим, що кожен євангеліст писав зі своєї перспективи й добирав те, що було важливим для його читачів, — так буває з будь-якими свідченнями про одну подію.

Жодне євангеліє не описує саме́ воскресіння — момент, коли це сталося. Описані наслідки: порожня гробниця, складені поховальні полотна, зустрічі. Це важлива риса текстів: вони говорять про те, що бачили свідки.

Кому Він являвся

За євангеліями, першими живого Ісуса побачили жінки, які прийшли до гробниці. Далі — учні, зачинені в кімнаті зі страху; Фома, який спершу не повірив; двоє подорожніх дорогою до Емауса; учні біля Галілейського моря.

Найраніший перелік свідків — не в євангеліях, а в посланні Павла, написаному раніше за них (1 Коринтян 15:3–8). Там названо Кифу (Петра), дванадцятьох, понад пʼятсот людей одночасно, Якова та самого Павла. Згадка про пʼятсот свідків, більшість з яких ще жива, була аргументом: їх можна було розпитати.

Чому «на третій день»

Рахунок ведеться за єврейським звичаєм, де частина доби рахується за добу. Пʼятниця — день розпʼяття, субота — день спокою, перший день тижня — ранок, коли гробницю знайшли порожньою. Звідси «третій день», хоча повних діб між похованням і ранком менше.

Сам Ісус, за євангеліями, говорив про це заздалегідь, і учні цих слів тоді не зрозуміли (Марка 9:31–32).

Воскресіння — це тілесно чи духовно

Новий Завіт описує саме тілесне воскресіння: Ісус їсть із учнями, Його можна торкнутися, на Його тілі лишилися сліди ран. Водночас тіло описане як змінене: Його не одразу впізнають, Він зʼявляється в зачиненому приміщенні.

У цьому питанні християни різних церков здебільшого згодні: йдеться не про повернення до колишнього життя (як із Лазарем, який потім знову помер), а про новий стан тіла, перший такого роду. Павло називає Христа «первістком» серед померлих (1 Коринтян 15:20).

Що з цього випливає для віруючих

Для християн воскресіння Христа — підстава надії на власне воскресіння. У цьому пункті адвентисти сьомого дня наголошують на тому, що мертві воскреснуть при поверненні Христа, а не отримують нове життя одразу після смерті; докладніше — у тексті Що буде після смерті за БіблієюБіблія описує смерть як сон без свідомості: померлий нічого не знає і не відчуває до воскресіння. Тому адвентисти не вірять у безсмертну душу, яка одразу після смерті йде до раю або пекла.Докладніше →. Частина інших християнських традицій розуміє проміжний стан інакше.

Друге значення — виправдання: воскресіння тлумачиться як Боже підтвердження того, що смерть Христа прийнята, а не просто страта невинного (Римлян 4:25).

Чи повʼязане воскресіння з неділею

Подія сталася в перший день тижня, і для багатьох християнських церков це головна причина святкувати неділю. Адвентисти сьомого дня з цим висновком не погоджуються: вони вважають, що Писання не переносить заповідь про суботу на інший день, а воскресіння згадується в Новому Завіті без вказівки змінити день спокою. Це одна з відомих точок розходження — див. Що таке субота в адвентистівСьомий день тижня, який адвентисти відділяють для спокою і богослужіння: він триває від заходу сонця в пʼятницю до заходу сонця в суботу, і тому час початку в кожному місті свій.Докладніше →.

Як історики ставляться до цього

Факт, що учні невдовзі після страти Ісуса почали публічно проповідувати Його воскресіння й були готові за це страждати, визнають і дослідники, які самі в диво не вірять. Розбіжність починається в поясненні: віруючі приймають свідчення як опис того, що сталося, скептики шукають психологічних чи текстових пояснень.

Історичний метод за своєю природою не може ні довести, ні спростувати диво. Тому питання лишається питанням довіри до свідків — так його ставить і сам Новий Завіт (Івана 20:29).

Цитати з Біблії наведено за перекладом Івана Огієнка.