«Він цим насолоджується»: чи їв Джеймс Вайт білок

Колонку опублікував Lake Union Herald навесні 2026 року. Історик Денис Кайзер, доцент церковної історії Богословської семінарії Adventist Theological Seminary при Andrews University, розбирає поширену серед адвентистів версію: нібито Джеймс Вайт стріляв білок не заради їжі, а щоб зменшити їхню чисельність, бо нашестя гризунів загрожувало врожаю поблизу селища Олкотт, штат Нью-Йорк. Прихильники цієї версії наполягають, що піонер церкви не міг просто їсти дичину через три роки після видіння Еллен Вайт 1863 року про користь вегетаріанства. Кайзер вважає таке пояснення вигадкою, не підкріпленою жодним джерелом, і показує, що йдеться про звичайну їжу, а не боротьбу зі шкідниками.

Автор наводить лист Еллен Вайт синові Едсону від вересня 1866 року, де вона згадує вбитих білок одразу після фрази про фрукти — тобто в контексті харчування, а не шкоди городу.

Через сім років, під час подорожі родини в горах Колорадо, білок готували на бульйон для супутника, а самі Вайти ділилися хлібом із мандрівниками, яким «не було чого їсти, крім білок і свинини». Кайзер додає, що рецепти з білячим мʼясом друкували тодішні кулінарні книги та журнал Review and Herald, а вчення про чисту й нечисту їжу за Левітом адвентисти остаточно сформулювали лише в 1880–90-х роках; до того Еллен Вайт була вегетаріанкою «за звичкою», але робила виняток під час подорожей чи хвороби.

Для сучасних адвентистів цей сюжет — нагадування, що реформа здоровʼя в церкві складалася поступово, а не зʼявилася готовою в 1863 році. Історія про «милих звірят», яких нібито стріляли розважки заради, за словами Кайзера, не має підстав — натомість є свідчення про їжу, обставини подорожей і зміну поглядів, яка тривала десятиліттями.