Куріння: гріх чи ні

Прямої заборони тютюну в Біблії немає: коли писалися її книги, у Старому Світі про тютюн не знали. Тому відповідь будується не на окремому вірші, а на біблійних принципах: тіло віруючого назване храмом Святого Духа, і розпоряджатися ним як заманеться людина не має права (1 Коринтян 6:19–20).

За цими принципами більшість християнських церков вважає куріння гріхом або принаймні шкідливою звичкою, несумісною з турботою про себе і про ближнього. Адвентисти сьомого дня формулюють суворіше: відмова від тютюну для них — не порада, а обовʼязкова умова членства в церкві.

Варто одразу розвести два питання. «Чи гріх куріння» і «чи спасеться курець» — не те саме. За християнським розумінням спасіння дається з віри в Христа, а не видається за чисті легені; звичка, з якою людина бореться, не робить її відкинутою.

Які тексти наводять

Найчастіше покликаються на три місця. Перше — про тіло як храм Духа, куплене дорогою ціною («Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Коринтян 6:19–20)). Друге — принцип, за яким навіть буденні речі на кшталт їжі та пиття робляться на Божу славу (1 Коринтян 10:31). Третє — заклик віддати своє тіло Богові як живу жертву (Римлян 12:1).

Є і четвертий аргумент — про свободу. Апостол каже, що все дозволено, та не все корисне, і що він не дасть нічому взяти над собою владу (1 Коринтян 6:12). Нікотинова залежність — саме той випадок, коли звичка починає керувати людиною.

Жоден із цих текстів не говорить про тютюн прямо. Це чесно визнають і самі адвентистські автори: ідеться про застосування загального принципу до конкретної речовини, а не про пряму заповідь.

Чому адвентисти ставляться до цього так суворо

Адвентисти сьомого дня вчать, що віра стосується не лише душі: здоровʼя тіла, ясність розуму і духовне життя повʼязані. Це частина їхнього віровчення про християнський спосіб життя — разом із відмовою від алкоголю, наркотиків і з увагою до харчування.

Великий вплив на це мала Олена ВайтОлена Вайт (1827–1915) — американська письменниця й одна зі співзасновниць Церкви адвентистів сьомого дня; адвентисти вважають, що вона мала пророчий дар, але її книги не ставлять на місце Біблії.Докладніше →, одна із засновниць церкви: ще у XIX столітті, задовго до медичних доказів шкоди тютюну, вона писала про нього як про отруту і закликала адвентистів кинути курити.

Практичний наслідок: людину, яка курить, зазвичай не хрестять і не приймають у члени громади, доки вона не залишить звичку. Це не покарання, а умова членства, яку церква ухвалила для себе; приходити на богослужіння, навчатися і спілкуватися може будь-хто.

А інші християни?

У православʼї та католицизмі куріння переважно не називають гріхом саме по собі: його оцінюють як шкідливу звичку і вияв нестриманості, з якою варто боротися, і духівник може говорити про це на сповіді. Заборони, що позбавляє людину причастя, як правило, немає.

У протестантів розкид ширший: у багатьох громадах куріння не схвалюють, але не роблять умовою членства. Сувора позиція, за якої відмова від тютюну обовʼязкова, властива адвентистам і ще кільком церквам із підкресленою увагою до здоровʼя.

Тому чесна відповідь звучить так: християни погоджуються, що куріння — не благо, але розходяться в тому, чи називати його гріхом і які робити з цього висновки в церковній практиці.

Що робити віруючому, який курить

Перше — не робити зі звички причину відійти від Бога. У Біблії немає думки, що до Бога можна приходити лише виправленим; навпаки, саме до тих, хто потребує допомоги, Христос і приходив (Марка 2:17).

Друге — не залишатися з цим наодинці. Залежність рідко долається самою силою волі: допомагають лікар, нікотинозамісна терапія, групи підтримки. У багатьох адвентистських громадах проводять програми відмови від куріння, відкриті для всіх охочих.

Третє — вважати зриви частиною шляху, а не вироком. Розмова з пастором або з близькою людиною в церкві тут корисніша за мовчазне почуття провини.

А вейпи, кальян, снюс і пасивне куріння

За логікою, яку застосовують адвентисти, річ не в димі як такому, а в нікотині, залежності та шкоді. Тому електронні сигарети, кальян, системи нагрівання тютюну і бездимний нікотин оцінюються так само, як сигарети, хоча окремих біблійних текстів про це, звісно, немає.

Окремий аргумент — ближній. Пасивне куріння шкодить тим, хто поруч, а заповідь про любов до ближнього (Матвія 22:39) прямо стосується того, чим людина дихає поряд із дітьми й домашніми.

Коротко про головне

Біблія не говорить про тютюн, але говорить про тіло як про довірений людині дар. Виходячи з цього, адвентисти вважають куріння несумісним із християнським життям і роблять відмову від нього умовою членства, інші церкви частіше називають його шкідливою звичкою. Жодна з цих позицій не означає, що людина, яка курить, відрізана від Бога.

Цитати з Біблії наведено за перекладом Івана Огієнка.