Колумніст Spectrum Magazine: суворість Еллен Уайт до критика пояснень про натхнення була надмірною

Деніс Фортін, професор історичної теології в Адвентистській теологічній семінарії, опублікував у незалежному виданні прогресивного крила Spectrum Magazine колонку про давній богословський спір навколо природи натхнення Еллен Уайт. Приводом послужила історія 1880-х років: Джордж Батлер, тодішній президент Генеральної конференції, намагався зʼясувати, чи всі тексти Уайт зʼявлялися через видіння і чи можна з ними не погоджуватися, якщо пряме видіння не згадане у самому тексті.

Суперечка виникла 1882 року під час кризи керівництва коледжу Батл-Крік, нині відомого як Університет Ендрюса. Уайт написала настанову Урайї Сміту, голові ради коледжу, з вимогою зачитати її раді. Сміт вважав, що текст не посилається на видіння чи сон, а отже є особистою думкою Уайт, і відклав документ. Уайт же наполягала, що натхненність послання не залежить від згадки про видіння, і Сміт мав виконати її вказівку без вагань. Батлера, якому довелося розбиратися з конфліктом у коледжі, ситуація спантеличила настільки, що зрештою він закрив заклад на рік.

Намагаючись знайти відповідь у Писанні, Батлер з січня по червень 1884 року опублікував у Review and Herald серію з десяти статей, де виділив пʼять різних способів Божого натхнення біблійних авторів — від прямого голосу на Синаї до осяяння природних здібностей автора, як у Псалмах чи апостольських посланнях. За спостереженням Фортіна, це побічно давало пояснення, чому й тексти Уайт не мусили всі ґрунтуватися на прямих видіннях, а могли народжуватися й іншими способами Божого впливу на автора.

Фортін вважає, що різке засудження статей Батлера з боку Уайт у 1889 році пояснювалося страхом: нюансований погляд на натхнення міг дати людям підставу приймати одні її писання і відкидати інші, роблячи її авторитет вибірковим. При цьому історик звертає увагу, що рукопис самої Уайт, написаний через два роки після серії Батлера, містить формулювання, які перегукуються з його ідеями — ніби вона сама частково визнавала те, що засудила в нього публічно.

Для адвентистських громад сьогодні це питання лишається практичним, а не лише історичним: як ставитися до різних текстів Уайт — настанов, коментарів, книг серії про боротьбу віків — і чи всі вони мають однаковий авторитет та однакову природу походження. Детальніше свій погляд Фортін викладає у книзі про Батлера (2023) та в окремому семінарі Adventist Today.