Колумніст Adventist Record: церкві час показати «нову спільноту»

Колонку під назвою "The new humanity" опублікував австралійський церковний журнал Adventist Record 9 листопада. Приводом стали дві місіонерські кампанії Адвентистської церкви в Австралії — OneVoice27 і Australia for Christ 28, заплановані на 2027 і 2028 роки. Автор пише, що австралійське суспільство дедалі більше втомлюється від самотності та поляризації, шукає духовних відповідей поза традиційними інституціями, і саме тому церкві варто показати не просто програму місії, а живий приклад спільноти, яка влаштована інакше, ніж решта суспільства.

OneVoice27 і Australia for Christ 28 — не просто гасла, що закликають нас до зовнішньої місії. Це заклики до нашої церковної родини втілювати і являти прекрасний образ Бога

Головний тезис автора — що ці кампанії не повинні зводитися до гасел, що кличуть назовні, до нехристиян. Він наполягає, що спершу вони мають змінити саму церковну громаду зсередини, зробивши її помітно іншою за духом, ніж розділене суспільство навколо.

Щоб наші громади, школи, заклади догляду за літніми людьми і різні служіння були спільнотами надії, що світять у зламані частини нашої культури

OneVoice27 і Australia for Christ 28 — не просто гасла, що закликають нас до зовнішньої місії. Це заклики до нашої церковної родини втілювати і являти прекрасний образ Бога

Опорою для цієї думки автору слугує Послання апостола Павла до ефесян, де описано спільноту, в якій зникають розділення між людьми завдяки стосункам, зосередженим на Христі. Автор ставить риторичне питання: що було б, якби громади, школи, заклади для літніх людей і різні служіння Адвентистської церкви стали для оточення видимим прикладом надії серед розколотої культури, а не просто організаціями, які існують паралельно з нею.

Щоб наші громади, школи, заклади догляду за літніми людьми і різні служіння були спільнотами надії, що світять у зламані частини нашої культури

Для адвентистських громад поза Австралією ця колонка звучить як знайома тема: заклики до "зовнішньої" місії регулярно супроводжуються нагадуванням, що спершу має змінитися саме внутрішнє життя громади — атмосфера стосунків, а не лише кількість проведених заходів. Автор не наводить конкретних кроків, які мала б зробити церква, залишаючи це питання відкритим для кожної громади окремо.