Рецензент «ПУТІ»: «Одіссея» Нолана — цивілізація як праця стримування

Рецензент інтернет-газети «ПУТЬ» пише про фільм Крістофера Нолана «Одіссея» як про негеройську історію, у центрі якої не подвиги, а межі людської агресії. На його думку, Одіссей — герой, чиї вчинки часто вимушені, помилкові або злочинні, і фільм не дає простих відповідей на питання, де самозахист переходить у завоювання.

Автор вважає, що ключова тема фільму — табу як здатність стриматися: супутники Одіссея порушують заборону не чіпати худобу бога Сонця, сам герой теж помиляється, і саме здатність зупинитися, а не сила, раз у раз стає умовою виживання. За його спостереженням, межа між торгівлею й грабунком, самозахистом і помстою в стрічці постійно розмивається — зокрема в епізоді з Поліфемом, де Одіссей стріляє в кіклопа вже після того, як небезпеку усунуто.

Рецензент бачить у фільмі виразно антивоєнне послання: перемога не повертає ані довіри, ані права безтурботно жити далі, а фінальне повернення Одіссея на Ітаку не приносить остаточного миру — він знову вирушає у вигнання разом із Пенелопою, залишаючи владу синові. За словами героя, яку цитує автор, «ми вшануємо памʼять про загиблих тим, що виживемо» — цю думку рецензент називає однією з найважливіших позитивних ідей фільму. У цілому, на його думку, цивілізація в стрічці постає незавершеною працею — стримувати насильство й примножувати не владу, а життя.