Клейтон Ганчетт: церкві бракує не істини, а любові

Клейтон Ганчетт, студент магістратури консультування Університету Джорджа Фокса, опублікував у Spectrum Magazine колонку про те, чому люди йдуть з церкви. Його теза: справа не в браку доказів істини, а в браку досвіду любові. Мозок людини влаштований так, щоб запамʼятовувати приємне і уникати неприємного — і те саме працює з духовною їжею: якщо в церкві людина не відчуває любові, вона шукає її деінде.

Церква відповіла тим, що зробила абсолютну істину про книгу — Біблію — або особу — Ісуса — предметом, який треба прийняти, замість практики любові, на яку вказує кожна з цих істин.

Ганчетт вважає, що церква історично поставила не той порядок речей. Замість того щоб спершу вчити людей любити одне одного і лише через це приводити їх до Біблії та Ісуса, церква вимагає спершу прийняти книгу або особу як абсолютну істину.

Люди, які залишають церкву через насильство, завжди мають на це підстави. Церква повинна бути найбезпечнішим місцем на землі, прихистком для страждущих, а не майданчиком для тих, хто завдає шкоди.

Церква відповіла тим, що зробила абсолютну істину про книгу — Біблію — або особу — Ісуса — предметом, який треба прийняти, замість практики любові, на яку вказує кожна з цих істин.

Другий момент, який підважує довіру до церкви, за словами автора, — це історія насильства, здійсненого від імені Христа, починаючи ще з часів імператора Костянтина. Коли віра асоціюється з примусом і війнами, каже Ганчетт, важко переконати сучасну людину в красі любові й прощення.

Люди, які залишають церкву через насильство, завжди мають на це підстави. Церква повинна бути найбезпечнішим місцем на землі, прихистком для страждущих, а не майданчиком для тих, хто завдає шкоди.

Spectrum Magazine — незалежне видання, повʼязане з представниками ліберального крила адвентизму; регулярно публікує дискусійні колонки про кризу довіри до церкви, зловживання владою та причини, з яких молодь залишає громади. Тема, яку піднімає Ганчетт, перегукується з давнішою дискусією в адвентистських колах про те, чи не підмінює церква живі стосунки формальним прийняттям доктрини.

Для наших громад це питання не абстрактне: підлітки й молоді люди, які виростають у церкві, так само стикаються з вибором між формальним визнанням віри і реальним досвідом прийняття — і саме цей досвід, за спостереженням автора, вирішує, залишаться вони в громаді чи підуть шукати духовну поживу деінде.